15 років разом. Як мені прокинутися завтра без неї, якщо кожен день останні 15 років був з нею?
Сьогодні світ втратив трохи свого світла. Трохи свого тепла. Трохи своєї любові. Годину тому моя дівчинка — левретка Hellica Forum Romanum пішла, і це ніби щось життєво важливе вирвали з мене. Усередині мене тепер порожнеча — безкрайня, бездонна, нестерпна.
Кожні два дні ветеринари казали: «Давайте дамо їй ще трохи часу, ще один шанс». І я давала. Я знаходила гроші. Знаходила сили. Знаходила надію. Вона боролася, а я трималася за неї з останніх сил. Вчора була надія. Сьогодні її немає. Вона прогулялася, лягла спати — і більше не прокинулася.
Так просто. Так жорстоко. Так боляче, що майже неможливо дихати. 15 років. Ціле життя.
Як мені йти далі без неї?
