Июль - 21 - 2009

Як вказує автор Л.П. Сабанеєв у своєму відомому нарисі про історію хортів (1895р), левретка відома з часів Римської Імперії, де використовувалась для лову зайців а пізніше кролів. Ця обставина суттєво вплинула на те, що протягом тривалого часу до даної породи висувались специфічні вимоги. Однією з них була логічно виправдана тенденція до зменшення розмірів. В цьому й полягає причина здрібнення і доведення невеличкого італійського хорта до стану декоративного кімнатного песика. Побутує також тривіальна думка, що левретка є закріпленою і культивованою з давніх часів карликовою формою хорта .

Новітні дані кінологів-дослідників, а також археологічні знахідки ХХ століття свідчать про значно давнішу історію левреток. Окрім того, за даними В.І.Казанського з посиланнями на К.Пржездецького, П.Дюреля та професора ветеринарної школи в Ліоні Корневена, левретка є натуральною породою, яка дійшла до наших днів не зіпсованою небажаним схрещуванням або ж карликовістю. Це підтверджується зображеннями, які дійшли до нас з Древнього Єгипту. Спеціалістам відомий скелет маленького хорта, знайдений в похованні датованому щонайменше 3200 роком д.н.е.. Науковцям також відома мумія маленького хорта з папірусом, в якому вказані ім”я та вік собачки, а також перелічені та ретельно описані характерні особливості породи, до якої відносилась муміфікована тварина.

У відповідності до хронології подальших подій встановлено, що пращури сучасних левреток потрапили з Єгипту до Древньої Греції, звідти до Римської імперії. Згодом італійська левретка з”явилась в Іспанії, де стала окрасою королівського двору і предметом утіхи численної аристократії.

На кінець ХІХ сторіччя подібна порода під назвою Rodengo активно використовувалась в Іспанії, як справжня мисливська собака з відмінним чуттям і чудовими польовими якостями у здатності знаходити і ловити кроликів.

На цей час припадає значне поширення левреток при дворах всіх европейських монархів та їх наближених знатних придворних. Численні портрети осіб вищого соціального стану зафіксували бажання вельможних замовників, щоб їх улюбленці левретки були зображені поряд з ними. Неважко здогадатися, що наявність такої собачки у людини мала свідчити також про її заможність.

В Европі в цей час окрім суто декоративних якостей описуваної породи левретки використовувались в полюванні на куріпок та кроликів. Можна припустити, що левреток приучували і використовували для мисливської взаємодії з ловчими птахами. Вони з успіхом могли допомагати соколам та яструбам справлятися і утримувати здобич до підходу мисливця в полюванні на таких крупних птахів, як журавель, гуска, качка.

Кінець ХІХ століття в європейських країнах був ознаменований розвитком кінології, яка сягнула наукового рівня. Саме в цей час було створено досить жорсткий стандарт для левретки, який у порівнянні з англійським уіппетом ставив породу в більш обмежене становище. Вірогідно саме ця подія визначила більш ніж на пів-століття невиправдано скуте існування породи поза реальним розкриттям її дійсних можливостей. Обмеженість широкого використання левреток в бігах на кінодромі через меншу швидкість ніж в уіппета, а також в реальному полюванні на дичину, прирекли породу на кімнатно-декоративну форму існування.

На щастя з 1968 року стандарти для левреток було змінено і вони завдяки своїй короткій гладенькій шерсті, компактності ( зріст в холці від 32 до 38 см при масі тіла не більш ніж 5 кг), стали ідеальним варіантом мисливського хорта для мисливця, що живе у міській, малогабаритній квартирі.

Забарвлення італійських левреток має бути суцільним. Допустимими вважаються чорне, сіре, світло-жовто-рожеве (полове). Можлива наявність білих плям на грудях та ногах. Пігментація носа темна, бажано чорна.

На даному єтапі використання левреток практично у всіх країнах, де культивують і люблять цю породу, обмежується полюванням на кроликів та куріпок. Враховуючи ту обставину, що з усіх хортів емоційно та інтелектуально найбільш близькою до людини є саме левретка, нині в час розквіту мисливства на дрібних птахів, можна чекати зростання зацікавленості до її особливих здібностей у відчутті дичини.

На відміну від европейських країн, де левреток використовують в перегонах на кінодромах, в Україні, вірогідно, ця спеціалізація породи найближчим часом перспективи і розвитку не матиме. Але це може й на краще. Бо для справжніх любителів природи таке використання собак не є бажаним.

Автор статьи Микола Рудь - взято из просторов интернета